Статтею 41 Кодексу законів про працю України (КЗпП) визначено додаткові
підстави розірвання трудового договору з керівником підприємства усіх
форм власності (філії, представництва, відділення та іншого
відокремленого підрозділу), його заступниками, за умов одноразового
грубого порушення трудових обов'язків.
Керівник може називатися
директором, генеральним директором, ректором, керуючим, головою
правління, начальником тощо. Керівника звільняє з роботи сам власник
підприємства (установи, організації, закладу) або орган, уповноважений
управляти майном.
При вирішенні питання про те, чи є порушення
трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку,
обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано)
шкоду (п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9
«Про практику розгляду судами трудових спорів»).
Порушення
трудових обов’язків із прямим умислом може бути підставою для звільнення
й у разі відсутності суттєвих наслідків, а значні негативні наслідки
можуть бути підставою для кваліфікації порушення як грубого навіть через
необережну вину.
Звільнення за пунктом 1 ст. 41 КЗпП є
дисциплінарним стягненням і має проводитись із додержанням правил,
встановлених для застосування дисциплінарних стягнень згідно з чинним
законодавством (обмежені строки застосування, обов’язкове письмове
пояснення, ознайомлення з наказом (розпорядженням) під підпис).
Факт порушення (виявлення проступку), як правило, фіксується у відповідному акті, який складає або власник.