Приблизно 63 мільйонів вчителів початкових і середніх шкіл у всьому світі страждають від закриття шкіл у 165 країнах через пандемію Covid-19.

Вчителі знаходяться на передовій здійснення заходів для забезпечення продовження навчання для майже 1,5 мільярда учнів, і прогнозується, що ця кількість зростатиме.

Разом з керівниками шкіл, вчителі, де б вони не були, швидко мобілізуються і впроваджують інновації, щоб полегшити якісне дистанційне навчання для учнів в умовах ізоляції, з використанням або без використання цифрових технологій. Вони також відіграють ключову роль в інформуванні про заходи щодо запобігання поширенню вірусу, гарантуючи безпеку і підтримку дітей.

Ця безпрецедентна ситуація викликає у вчителів, учнів та їх сімей стресовий стан.

У деяких випадках вчителі, які, можливо, вже самі контактували із хворими на вірус, намагаються впоратися з тривогою, викликаною тим, що їм доводиться працювати в ситуаціях, коли вірус COVID-19 поширюється. Інші мають справу зі стресом, пов'язаним із забезпеченням якісного навчання за допомогою інструментів, щодо використання яких вони отримали мало або взагалі не отримали ніякої підготовки або підтримки.

У багатьох країнах вчителі, які працюють за контрактом або на заміну та технічний персонал знаходяться у зоні ризику, оскільки їх контракти можуть бути розірвані, а вони можуть бути звільнені.

Цільова група з питань викладацьких кадрів – міжнародний альянс, який працює в інтересах вчителів і викладання, – звернулася із закликом вжити заходів для забезпечення захисту, підтримки і визнання вчителів під час кризи.

Керівництво та фінансові і матеріальні ресурси, що виділяються вчителям, необхідні для забезпечення якісного викладання і навчання в дистанційному форматі під час кризи, а також для якнайшвидшого виходу з кризи.

Цільова група закликає уряди, постачальників освітніх послуг і спонсорів – державних і приватних –, а також всіх відповідних партнерів:

• 1. Зберегти рівень працевлаштування та заробітної плати освітянам та персоналу. Ця криза не може бути приводом для зниження стандартів і норм або для відмови від трудових прав. Тому необхідно зберегти заробітну плату і пільги всього педагогічного та навчально-допоміжного персоналу.

• 2. Приділити пріоритетну увагу здоров’ю, безпеці та добробуту вчителів та учнів: вчителі потребують соціальної та емоційної підтримки, щоб протистояти додатковому тиску, який чиниться на них у період кризи. Щоб і вчителі мали змогу надавати підтримку своїм учням у цих тривожних обставинах.

• 3. Залучити вчителів до розробки відповідних заходів щодо подолання наслідків COVID-19 у сфері освіти: вчителі будуть відігравати вирішальну роль на етапі відновлення, коли школи знову відкриються. Вони повинні бути залучені до всіх етапів роботи над розробкою та плануванням політики в галузі освіти.

• 4. Забезпечити адекватну професійну підтримку і підготовку: наразі мало уваги приділяється адекватній підготовці вчителів для продовження навчання в нових умовах. Ми повинні діяти швидко, щоб забезпечити учителям необхідну професійну підтримку.

• 5. Поставити принцип справедливості в основу заходів подолання наслідків у сфері освіти: для забезпечення того, щоб знедолені діти не залишалися без уваги, а вчителям, які працюють у віддалених районах або в громадах із низьким доходом або з нацменшинами, буде потрібна велика підтримка і гнучкість.

• 6. Залучити вчителів до заходів із надання допомоги: Цільова група з питань викладацьких кадрів настійно закликає фінансові установи надавати урядам допомогу в підтримці систем освіти, зокрема в професійному розвитку викладацького складу. Така підтримка особливо актуальна в деяких найбідніших країнах світу, які вже борються за задоволення потреб в освіті через критичну нестачу підготовлених вчителів.

Міжнародна цільова група з питань викладацьких кадрів задля досягнення «Освіти-2030» – це глобальна мережа з більш ніж 90 урядів і понад 50 міжнародних і регіональних організацій (включаючи організації ООН, організації громадянського суспільства, спілки та фонди в галузі освіти), які працюють над вирішенням питань, що стосуються вчителів та викладання. Її Секретаріат знаходиться в штаб-квартирі ЮНЕСКО (м. Париж).

Великий резонанс викликали нещодавно прийняті зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 щодо обмежень стосовно громадян, яким більше 60 років.

Департамент комунікацій Секретаріату Кабінету Міністрів України надав додаткові роз'яснення.

• Чи можна людям 60 років та більше виходити на вулицю?

Люди від 60 років зараз мають перебувати вдома. Також вони мають утримуватися від контактів з іншими особами, окрім тих, з якими вони спільно проживають.

Люди поважного віку є в групі підвищеного ризику, відтак – потребують самоізоляції у визначеному ними місці. Згідно зі статистикою ВООЗ, 95% жертв коронавірусу в Європі були віком понад 60 років.

Якщо я самотня людина похилого віку, в якої немає можливості купити продукти та ліки. Що мені робити?

Людям, що перебувають на самоізоляції (крім хворих на COVID-19) та про яких немає кому подбати, дозволено відвідувати магазини, аптеки та інші місця торгівлі, які розміщені на відстані не більше ніж 2 кілометри від місця самоізоляції. Вони так само мають дотримуватися масочного режиму та мати при собі посвідчення особи.

Крім того, у вас є можливість звернутися до Управління (відділу) соціального захисту населення за місцем проживання. Уряд доручив обласним державним адміністраціям вжити додаткових заходів до виявлення та обслуговування одиноких осіб, які перебувають на самоізоляції, та організувати належний соціальний супровід. Це, зокрема, стосується придбання та доставки продуктів харчування та ліків соціальними працівниками.

• Хто і як буде контролювати вихід людей похилого віку на вулицю?

Частоту виходу на вулицю контролює сама людина за умови дотримання рекомендацій, але робити це якомога рідше та планувати закупівлі на якнайдовший часовий період. А наявність документів дозволить перевірити, чи не мусить вона бути на самоізоляції чи обсервації, а також чи не порушила вона дозволену відстань у 2 км від визначеного місця самоізоляції. Контроль за дотриманням цих правил здійснюють структурні підрозділи МВС.

• Я пенсіонер. Як я зможу оплатити комунальні послуги?

Оплатити житлово-комунальні послуги можна дистанційно – через існуючі онлайн сервіси.

Крім того, найближчими днями Урядом буде прийнято рішення щодо можливості оплати житлово-комунальних послуг через уповноважені банки та Укрпошту. Громадяни, які отримують пенсії та грошові допомоги через банківські установи, зможуть дистанційно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Для цього вони мають зареєструється у системі дистанційного обслуговування або зателефонувати на «гарячу» лінію банку і надати інформацію про перелік ЖКП, які бажають оплатити дистанційно, та необхідні дані для оплати послуг з їх рахунків.

Одержувачі пенсій та грошових допомог також зможуть оплачувати житлово-комунальних послуги безпосередньо у листоноші під час отримання пенсії та грошової допомоги, або замовивши відповідну послугу, зокрема, телефоном.

• Якщо мені більше 60 років, і в мене з’явились симптоми коронавірусоної хвороби. Що мені робити?

Якщо у вас є сімейний лікар – телефонуйте йому (номер телефону можна знайти в декларації, на сайті лікарні, або зателефонувати в реєстратуру своєї лікарні і запитати там).

Не йдіть до нього фізично і не сидіть в черзі на прийом.

Якщо у вас висока температура, ускладнене дихання, кашель, інші симптоми, а до сімейного лікаря додзвонитися не виходить, або у вас не підписана декларація – викликайте швидку (103), або телефонуйте на «гарячу» лінію 1545 і залиште контактну інформацію про себе.

Там же вам дадуть пораду, якому лікарю з найближчої лікарні можна телефонувати.

• Якщо мені більше 60 років, але я працюючий пенсіонер. Чи можу я ходити на роботу?

Залишатися вдома мають усі особи, які досягли 60-річного віку. Виключення можуть бути в тому разі, якщо ви працюєте на підприємствах критичної інфраструктури та здійснюєте заходи, пов’язані з недопущенням поширення COVID-19 і не можете працювати віддалено. Тоді ви маєте неухильно дотримуватися рекомендацій по масочному режиму, соціальній дистанції в 1,5 метра, наявності посвідчення особи та посвідки з місця роботи. У всіх інших випадках ваш роботодавець має перевести вас у режим віддаленої роботи у визначеному вами місці самоізоляції або надати відпустку на період дії карантину.

• Що таке об’єкти критичної інфраструктури?

До об’єктів критичної інфраструктури можуть бути віднесені підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, які:

1) провадять діяльність та надають послуги в галузях енергетики, хімічної промисловості, транспорту, інформаційно-комунікаційних технологій, електронних комунікацій, у банківському та фінансовому секторах;

2) надають послуги у сферах життєзабезпечення населення, зокрема, у сферах централізованого водопостачання, водовідведення, постачання електричної енергії і газу, виробництва продуктів харчування, сільського господарства, охорони здоров’я;

3) є комунальними, аварійними та рятувальними службами, службами екстреної допомоги населенню;

4) включені до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;

5) є об’єктами потенційно небезпечних технологій і виробництв.

Тобто це всі ті структури державної, комунальної чи приватної форми власності, бездіяльність яких призведе до суттєвих втрат для життєдіяльності країни.

• Як я захищений від звільнення, якщо мені більше 60 років? 

Відповідно до законодавства, звільнення у період дії карантину заборонено. Працівник може претендувати на відпустки – оплачувану або без збереження заробітної плати, або на дистанційну роботу. Якщо вас відправили у неоплачувану відпустку (простій), то держава планує оплачувати вам частину окладу на період карантину.

• Якщо мені більше 60 років, чи можу я їздити на власному авто на дачу чи до іншого місця самоізоляції?

Рекомендовано вибрати одне місце ізоляції і не змінювати його до 24 квітня. Однак, якщо ви вирішите разово поїхати на дачу приватним авто, бо вибрали саме її місцем ізоляції – ви можете це зробити.

Дотримуйтесь рекомендацій і будьте здорові!

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про повну загальну середню освіту» № 463-IX від 16.01.2020, а саме у підпунктах 1 та 2 пункту 3, передбачено припинення до 1 липня 2020 року безстрокових трудових договорів з керівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, а також з педагогічними працівниками, яким виплачується пенсія за віком.

Крім того, підпунктом 1 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень закону передбачено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, а також з педагогічними працівниками, яким виплачується пенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

Але на даний час не встановлено механізму реалізації таких нововведень. Адже пунктом 9 частин першої статті 36 Кодексу встановлено, що підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами. Але підпункт 9 не місить норми щодо визнання підставою для припинення безстрокового трудового договору безпосередньо закону.

У зазначеному пункті Кодексу йдеться виключно про припинення безстрокових договорів, без зазначення можливості укладення замість них строкових трудових договорів, до того ж терміном на один рік. Набрання чинності новим законом не може бути самостійною підставою для припинення трудового договору, оскільки це суперечить принципам правової визначеності законодавчих норм.

У Рішенні від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012 Конституційний Суд України дійшов висновку, що «оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього...».

У цьому Рішенні зроблено висновок, що оспорювані положення Закону не узгоджуються з нормами Кодексу законів про працю України – основного (спеціального) закону, який регулює трудові відносини, що порушує принцип правової визначеності, котрий вимагає, щоб норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (стаття 8 Конституції України).

Статтею 24 Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.  Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до статті 43 Конституції кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Дискримінація громадян похилого віку в галузі праці забороняється також Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.1993 № 3721-XII. Статтею 2 закону встановлено, що громадяни похилого віку користуються всіма соціально-економічними і особистими правами і свободами, закріпленими Конституцією України, іншими законодавчими актами.

Статтею 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація в Україні заборонена. Частиною 1 цієї статті встановлено, що відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації. Відповідно до частини 2 цієї статті форми дискримінації з боку державних органів, їх посадових осіб забороняються.

Рекомендаціями Міжнародної організації праці, зокрема статтею 4 Конвенції Міжнародної Організації Праці № 158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця» 1982 року, передбачено, що трудові відносини з працівниками не можуть припинятися, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов'язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

Пунктом 5 Рекомендації Міжнародної організації праці «Щодо літніх працівників» № 162 від 23.06.1980 передбачено, що літні працівники без дискримінації за віком повинні користуватися рівністю можливостей та ставлення нарівні з іншими працівниками відносно доступу, з урахуванням їхніх особистих здібностей, досвіду та кваліфікації до роботи за їхнім вибором як у державному,  так і у приватному секторах.

Відповідно до пункту 5 Рекомендації щодо припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця № 166 від 22.06.1982 для припинення трудових відносин не повинні бути такі причини, як вік.

Відповідно до статті 43 Кодексу законів про працю України, яка регулює питання розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до статті 40 Кодексу законів про працю України, яка регулює питання розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

• 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

• 2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці;

• 3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

• 4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

• 5) нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

• 7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

• Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Відповідно до статті 41 Кодексу законів про працю України, яка регулює питання додаткових підстав розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов,  крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках:

• винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;

• вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи;

Розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом діючої на підприємстві, в установі, організації профспілки, у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).

ЦК Профспілки звернувся листом від 24.03.2020 № 02-5/211 до Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини щодо внесення нею конституційного подання до Конституційного суду України про встановлення відповідності положень статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX, а також та підпунктів 1 і 2 пункту 3 його Прикінцевих та перехідних положень Конституції України, який нині опрацьовується в Секретаріаті Уповноваженого.

У Конституційному поданні 56 народних депутатів України від 18 березня 2020 року № 44/18-03 «Щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX» наголошується, що за частиною другою статті 23 Кодексу законів про працю України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Зважаючи, що допоки чинним законодавством не встановлено механізму виконання норм підпунктів 1 та 2 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про повну загальну середню освіту», виборні профспілкові органи мають неухильно дотримуватися норм Кодексу, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», а також положень колективних договорів, укладених з дотриманням положень Закону України «Про колективні договори і угоди» у разі зміни трудових відносин, а саме припинення безстрокових трудових договорів та запровадження замість них строкових, з керівниками закладів загальної середньої освіти та з педагогічними працівниками, які отримують пенсію за віком, за ініціативою роботодавця чи уповноваженого ним органу.