Право працівника за власним бажанням розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні, передбачено статтею 38 Кодексу законів про працю України (КЗпП України).

Обмеження щодо звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності, передбачене статтею 40 КЗпП, стосується тільки випадків звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті).

Тобто чинним законодавством не передбачено заборони на звільнення працівника за власним бажанням в період його тимчасової непрацездатності.

Законом України «Про відпустки» (п. 1 ч. 2 ст. 11) та Кодексом законів про працю України (п. 1 ч. 2 ст. 80) передбачено, що щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.

Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я від 13.11.2001р. № 455.

Інструкція визначає порядок і умови видачі, продовження та обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян. Інструкція погоджена з Федерацією професійних спілок України, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності України, Міністерством праці та соціальної політики України, Міністерством фінансів України.